Шановні батьки,виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:



-Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.

-Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.

-Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.

-Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів

.-Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.

-Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження

.-Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.

-Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість

.-Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

/Files/images/7383.gif

6 ПРАВИЛ БАТЬКАМ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

/Files/images/bbloteka/novini/hochu_v_sch.jpg

Ці 6 порад психолога допоможуть полегшити адаптаційний період першокласника в школі, а також підкажуть батькам правильну лінію поведінки на цьому новому етапі життя.



1. Зберігайте спокій і впевненість в тому, що все буде добре.Звичайно, кожна мама чи тато хвилюються за свою дитину, особливо в такий відповідальний момент – перший раз в перший клас. Але пам’ятайте, що саме своїм настроєм і своїми думками, ми формуємо у дитини установку на майбутнє навчання в школі. Тому намагайтесь продемонструвати дитині свою впевненість в тому, що все буде добре, свій спокій і віру в сина/дочку. Ні в якому разі не лякайте дитину школою, стримуйте свої побоювання і острахи. Просто вірте в свою дитину і сприймайте її такою, як вона є.

2. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними.Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але обов’язково переконуйте дитину в тому, що все буде добре, що вона справиться, зможе знайти те, що їй до душі, знайде друзів і отримає радість від пізнання нового.

3. Завжди позитивно відзивайтеся про школу і вчителів.Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове (в даному випадку про школу) на основі висловлювань і ставлень батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.

4. Уникайте додаткових стресів і навантажень.Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини, почніть водити її туди за рік до початку навчання або після того, як диина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі, граючись з друзями.

5. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням.Розпорядок дня, який не змінюється, допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо ваш першокласник – шестирічка, то бажаний і денний сон хоча б на одну годину. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки (м’ясо, риба, сир, яйця), молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки. Організм зараз як ніколи потребує додаткової енергії, адже справитися і пристосуватися до нових умов – досить серйозне завдання.

6. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці.Не пропускайте труднощі, які можливо, виникнуть у дитини. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, про події, про почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи, розповідайте про себе в шкільні роки. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

Успіхів вам!


Поради для батьків



Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

Про це “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1.День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань.Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2.У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія.Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3.Требаслідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви– і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4.Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5.Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання –допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6.Часто дитина перед вибором:з якого завдання почати – з простого чи складного?Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати.Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, єдіти іншого типу– які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок.Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7.Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – мимаємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможеобумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо:“За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА


У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення.Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1.Нам важливо,щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2.Треба, щоб для навчання було окреме місце.Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3.Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – алекраще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4.Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин.Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5.Пам’ятаймо, щоми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА


У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичнийпрунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1.Для підлітківдобре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2.Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудоворазом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3.Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання:“Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок:“Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”.Щодо навчання можна сказати:“Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4.Требазапитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5.Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Требаговорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6.Підліток може спитати:“Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”.Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.




Поради при вихованні дитини


Якщо дитина не розуміє навчального матеріалу, допускає помилки при виконанні самостійних навчальних завдань, не вміє почати й послідовно вести роботу над завчанням текстів, виконанням малюнків тощо, не поспішайте пояснювати це відсутністю здатностей, поганою кмітливістю або поганою пам’яттю. Нерідко в основі цих розповсюджених шкільних проблем лежать недоліки уваги. Люди, що володіють винятковою пам’яттю, теж можуть бути неуважними. Щоб уникнути неуважності, необхідно щоразу думати, що робиш. Ось тут і стає зрозумілим, що без додаткових прийомів не обійтися
Наприклад, можуть допомогти свідомі асоціації або використання всіляких „підказок”( зорових, слухових і т. ін. ). Будильник - чудовий помічник, якщо потрібно згадати про час, призначений або відведений для якоїсь справи. Поруч із будильником краще покласти маленьку записку, щоб не відключити його чисто механічно. Ще один спосіб - покласти перед очима який-небудь предмет-підказку. Якщо під час готування їжі не можна забути про білизну, залишену у пральній машині, можна покласти на кухонний стіл коробку прального порошку. Побачивши ложку або порошок, ви або дитина автоматично згадаєте, для чого залишалася ця підказка. Підказки необхідно класти на такі місця, де б вони були неодмінно запримічені. Звичка дуже швидко вписується у звичну обстановку. Тому потрібно змінювати підказки або місця їхнього розташування, інакше через деякий час ти перестанеш їх зауважувати навіть у себе під носом. Досить практичним виявляється для неуважної дитини, та й для дорослого, завести записничок щоб робити в ньому позначки. Як відшукати думку, що вислизнула: - якщо ви в цей момент щось читали, перечитати попередню сторінку; - якщо кудись йшли, повернутися трохи назад або подумки відтворити тільки що пройдений шлях; - якщо триває жвава бесіда, простежити ланцюг попередніх реплік, відтворити подумки хід бесіди, чітко згадати, хто що сказав, відновити в такий спосіб послідовність думок, тощо. Якщо пам’ять тобі зраджує, не варто дратуватися: потрібно розслабитися й пошукати підказку. Боротьбу з неуважністю варто починати із твердого наміру звертати увагу на все. Перший принцип - пауза. Перш ніж прямувати будь-куди, необхідно на мить зупинитися і задати собі головні питання: „Куди я йду? Що мені потрібно?”Другий принцип - уміння зосередитися на теперішньому моменті. Це вміння дозволить стати більш зібраним.Третій принцип - передбачення. Під час роботи можна уникнути відволікаючих моментів, якщо правильно організувати своє робоче місце.Четвертий принцип - негайна дія. Діяти краще відразу, як тільки на розум прийшла та або інша думка. Якщо не відкладати на потім безліч дріб’язків, які легко вискакують із пам’яті, неприємних наслідків неуважності можна уникнути.Робіть все можливе, щоб ваш школяр міг побачити завдання в усьому об’ємі, щоб воно втілилося для нього в конкретних формах, предметах. Треба вивчити вірш про ранок - підніміть його на світанку й влаштуйте маленьку прогулянку; задали вірша про зиму - сміливо відправляйтеся до парку або перегорніть сімейний альбом із зимовими фотокартками.Пам’ятайте, що 6-7 річна дитина - це „очі, руки і язик” : „побачив і поторкав”! При складанні й читанні будь - якої літератури, існує таке поняття як „надмірність інформації”. Вона для кожного читача різна й залежить від його знань з тієї теми, що висвітлюється в конкретному тексті. Тематичні словники, довідники й енциклопедії дадуть початкові основні відомості з теми, що характеризується інформаційною надмірністю. Якщо необхідно ознайомитися з тією або іншою галуззю знань, краще починати з довідників, словників, енциклопедій, потім перейти до науково - популярної, навчальної літератури. Наприклад, перші біологічні або географічні пізнання дитина повинна одержувати з дитячих енциклопедій і журналів, і лише після цього їй стануть доступні науково-популярні статті й підручники.

Механічний спосіб запам’ятовування


Механічний спосіб іноді називають зубрінням. Оскільки дитина ще не володіє якимись спеціальними прийомами запам’ятовування, то вона застосовує єдиний наявний у його досвіді спосіб - запам’ятовування шляхом багаторазових повторень. Часто трапляється так, що цей спосіб залишається єдиним у розпорядженні дитини. Оскільки у 1-3 класах матеріалу для запам’ятовування не дуже багато, то цей спосіб запам’ятовування звичайно приносить успіх і тому не викликає занепокоєння в батьків. Звичка користуватися механічним способом запам’ятовування позначиться пізніше: коли в середніх класах обсяг матеріалу почне зростати й сам матеріал ускладниться, тоді стане неможливим запам’ятати його шляхом механічного завчання. У результаті відмінник може „скотитися”, що нерідко супроводжується перевантаженнями і стресовими станами, аж до повної втрати інтересу до навчання.
От чому дуже важливо вже з першого класу звернути увагу на те, якими прийомами користується дитина при запам’ятовування, і вчасно ознайомити його з новими, більш досконалими методами. І все ж таки заучувати напам’ять треба! Вчені все більше схиляються до того, що в помірних кількостях елементарне зубріння вкрай необхідне. І протиставляти логіку мислення тренуванню пам’яті сучасна наука про мозок не рекомендує. Крім функції накопичення знань, це потрібно й просто для здоровся мозку: завчання матеріалу - гарна гімнастика для нього. Стан пам’яті людини, її активність зараз прямо пов’язуються з її довголіттям. Чим краща, більш тренована пам’ять у людини, тим, уважається, довше вона зможе прожити.

Як запам’ятовувати тексти.


Наступні рекомендації в першу чергу стануть у пригоді учням 3-4 класів (коли діти починають самостійно читати додаткові тексти значного обсягу).

1. Враховувати різноманітні властивості уваги Відволікання уваги стомлення, необхідність у її переключенні наступають через 15 -20 хвилин від початку роботи. Задля зняття втоми дитині треба відволіктися. При цьому бажано прикрити долонею очі й посидіти так кілька секунд. Потім зробити рух головою вліво, вправо, вперед та назад. Розслабившись і відпочивши дитина зможе повноцінно включитися у процес читання.

2. Чергувати читання з осмисленням Після того як дитина прочитала кілька сторінок, важливо зупинитися, спробувати разом осмислити прочитане, зробити необхідні виписки, відзначити все важливе, цікаве або незвичайне. Такого роду переключення сприяє збереженню тривалої стійкості уваги.

3. Використовувати перешкоди - стимулятори Перешкоди - стимулятори , як відомо, можуть допомогти процесу читання. Мимовільна увага підтримується не тільки силою й несподіванкою дії подразника, але й його барвистістю, новизною, незвичайністю.

4. Робити позначки в тексті При читанні можна робити свої особисті позначки в тексті. Можливо, дитині знадобляться олівець або лінійка, щоб задати необхідні темп при читанні. Якщо якась фраза або речення незрозумілі, краще зупинитися, вдуматися, спробувати викласти тільки-но прочитану думку своїми словами.

5. Читати з різною швидкістю, емоційно. Навчить дитину не бути байдужою до того, що вона читає. Нехай обурюється, якщо її щось обурило в книзі, нехай радіє прекрасному, нехай плаче й сміється! Це підтримує увагу, веде до гарного засвоєння прочитаного матеріалу. А ще помічено, що монотонне читання з постійною швидкістю стомлює й присипляє.Щоб краще запам’ятати матеріал, бажано прочитати або переказати його кому-небудь із домочадців. Прочитати текст два рази в різному ритмі - швидко й повільно. Там, де це можливо, передавати емоційне забарвлення описаного.

Кiлькiсть переглядiв: 37

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.