Цей день, як його ще називають, День дурника, відомий із XVII століття, «батьками-засновниками» вважають англійців.

Понад триста років тому відомий англійський письменник і антиквар Джон Обрі, який збирав не лише старі цінні речі, а й усілякі кумедніісторії, чутки, плітки та лондонські анекдоти, вперше згадав про «Свято дурників». За кілька років гурт молодих лондонців квітневого ранку запрошував містян до Тауера – мовляв, там відбувається цікаве й незабутнє видовище – миття левів.

Утім, дехто сумнівається в тому, що День сміху «винайшли» саме британці, й надає пальму першості у цьому французам.

В Україні День сміху з’явився приблизно наприкінці XVIII століття, а остаточно затвердився у ХІХ ст. Його, як і новорічне свято, «завезли» іноземці. Тодішня преса рясніла першоквітневими жартами – здебільшого досить невинними.

Традиція розігрувати цього дня рідних, друзів та колег збереглася й донині.